ПОЛОЖЕННЯ ПРО МАГІСТРАТУРУ НТУУ “КПІ”
(Ухвалено Вченою радою НТУУ “КПІ”,Протокол № 11 від 12.11.2007 року та
затверджено наказом ректора № 5-115 від 05 грудня 2007 року).
затверджено наказом ректора № 5-115 від 05 грудня 2007 року).
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Положення про магістратуру НТУУ “КПІ” (далі – Положення) розроблено на підставі:
– Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту»;
– Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ міністра освіти України від 02.06.93 р. №161);
– Положення про організацію навчального процесу в НТУУ «КПІ», 2004 р.;
– Положення про кредитно-модульну організацію навчального процесу в НТУУ «КПІ», 2006 р.;
– Методичних рекомендацій щодо розробки та застосування рейтингових систем оцінювання успішності студентів, 2006 р.;
– Рекомендацій про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України (Міністерство освіти України, 1993 р.);
– Положення про організацію дипломного проектування та державну атестацію студентів НТУУ «КПІ», 2006 р.;
– Положення про планування та облік педагогічного навантаження викладачів НТУУ «КПІ», 2003 р.;
– Статуту НТУУ «КПІ»;
– Документів Болонського процесу.
Положення є нормативним документом НТУУ «КПІ», який визначає особливості організації магістерської підготовки в університеті дослідницького типу. Загальні положення щодо організації навчального процесу та академічні правила студентів, які зазначені у “Положенні про організацію навчального процесу в НТУУ “КПІ” (2004 р.)”, розповсюджуються на студентів-магістрантів з урахуванням цього Положення.
Положення регламентує обов’язки магістрантів, викладачів–наукових керівників, а також діяльність департаментів університету, деканатів інститутів і факультетів, випускових кафедр, керівників та консультантів магістерської підготовки, рецензентів, голів та членів державних екзаменаційних комісій.
На підставі цього Положення випускові кафедри розробляють навчальні та робочі навчальні плани магістерської підготовки за певною спеціальністю з урахуванням спеціалізацій, навчальні та робочі навчальні програми навчальних дисциплін та іншу навчально-методичну документації щодо магістерської підготовки, які конкретизують зміст та технологію навчання з урахуванням специфіки певної спеціальності та майбутньої професійної діяльності випускників.
Магістерська підготовка проводиться за спеціальностями «Переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнем магістра» за наявності відповідної ліцензії.
Університет може здійснювати цільову підготовку магістрів для навчальних закладів, наукових установ Національної та галузевих академій наук, підприємств, організацій тощо на умовах залучення до навчального процесу їхніх наукових і науково-педагогічних кадрів та використання їхньої науково-дослідної і матеріально-технічної бази. Підготовка магістрів може здійснюватися на базі наукових установ Національної та галузевих академій наук за окремими угодами між університетом і зазначеними установами.
Прийом до магістратури здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань з урахуванням інтегрального рейтингу.
Навчання в магістратурі проводиться за денною та заочною формами. Термін навчання за магістерською програмою для денної форми на основі бакалаврської підготовки складає два роки зі спеціальностей галузей «Інженерія» і «Природничі науки» та від одного до півтора року (залежно від програми підготовки) за іншими галузями. Для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, термін навчання складає один рік.
За магістерськими спеціальностями «Якість, стандартизація та сертифікація», «Інтелектуальна власність», «Проектний менеджмент», «Управління навчальним закладом», «Педагогіка вищої школи» та іншими, що входять до розділу Специфічні категорії «Переліку спеціальностей» термін навчання, як правило, складає один рік.
Навчання в магістратурі осіб, які мають повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра), здійснюються за контрактом з повним відшкодуванням витрат на навчання.
Особи, які отримали вищу освіту до введення в дію положення «Про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року №65, можуть вступати на навчання до магістратури на засадах післядипломної освіти за індивідуальними планами, що враховують усі спільні дисципліни відповідних програм освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст».
2. ВИМОГИ ДО МАГІСТЕРСЬКОЇ ПРОГРАМИ
Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра (спеціаліста) здобув поглиблені спеціальні знання та уміння дослідницького та інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі економіки.
Магістерська підготовка реалізує освітньо-професійні програми, які базуються на проведенні наукових досліджень і орієнтовані на підготовку фахівців для науково-дослідної і педагогічної діяльності, для роботи у галузі наукоємних технологій.
Магістр – фахівець у сфері інноваційної економіки, здатний комплексно поєднати дослідницьку, проектну і підприємницьку діяльність, орієнтовану на створення високоефективних виробничих структур, що стимулюють ріст і розвиток різних сфер соціальної діяльності.
Характерною рисою освіти фахівця в галузі інноваційної економіки має стати високий рівень методологічної культури, творче володіння методами пізнання і діяльності. Причому не тільки методами класичного природознавства, орієнтованими на пошук єдиного рішення, але й методами, спрямованими на формування та широке впровадження в освітню культуру міждисциплінарних, багатокритеріальних проблем, використання методів системного підходу до вибору оптимальних рішень, вирішення нестандартних, інноваційних задач.
Згідно з Дублінськими дескрипторами (Dublin Descriptors), які були розроблені відповідно до ідей Болонського процесу, випускники магістратури:
– мають продемонструвати знання та уміння на рівні, що забезпечують можливість аналізувати, оцінювати і порівнювати альтернативи, генерувати оригінальні ідеї у відповідній галузі знань;
– можуть застосовувати свої знання і володіють компетенціями, які дозволяють вирішувати завдання у новому, широкому (міждисциплінарному) контексті у відповідній галузі знань;
– спроможні інтегрувати знання, вирішувати складні завдання в умовах неповної інформації з урахуванням соціальної та етичної відповідальності за прийняті рішення;
– володіють методами проведення сучасних експериментів і можуть давати науково обґрунтовану інтерпретацію отриманим результатам;
– можуть чітко, аргументовано доводити до аудиторії фахівців наукову інформацію та свої висновки;
– мають компетенції самоосвіти та саморегулювання.
З урахуванням Дублінських дескрипторів можна сформулювати вимоги до випускників магістратури.
Магістр має:
– уміти перевести одержувані знання в інноваційні технології, перетворюючи нові знання в конкретні пропозиції, демонструючи творчість та гнучкість у застосуванні знань, досвіду і методів;
– володіти методологічними знаннями, уміти аналізувати, оцінювати і порівнювати альтернативи, що стосуються проблеми, уміти генерувати та оптимізувати нові рішення;
– володіти компетенціями проведення наукових досліджень на сучасному рівні, виконання натурних та імітаційних експериментів, давати обґрунтовану інтерпретацію отриманим результатам;
– уміти узагальнювати і готувати до публікації результати наукових досліджень;
– оцінювати вплив рішень, що приймаються, на навколишнє середовище і соціум, мати професійну й етичну відповідальність за сталий розвиток суспільства;
– бути готовим до побудови та викладання навчальних курсів залежно від інтересів аудиторії, слухачів з урахуванням їх вікових, професійних та інших особливостей;
– мати мотивацію та розуміти необхідність навчання протягом всього життя, володіти досвідом самостійного одержання знань і підвищення кваліфікації;
– мати здатності роботи в міждисциплінарних командах, уміння адаптуватися до змін, сприяти соціальній згуртованості;
– мати здатності взаємодії і посередництва, розвинену міжкультурну толерантність і досвід міжкультурної взаємодії;
– мати відповідний рівень усної та письмової грамотності рідною, і принаймні, однією іноземною мовою (переважно англійською), уміти ефективно спілкуватися з колегами, представляти результати своєї роботи у вигляді звітів, статей, рефератів, використовуючи сучасні засоби презентації;
– мати підприємницький образ мислення і діяльності;
– володіти цінностями, необхідними для того, щоб жити в умовах складного демократичного суспільства, бути його відповідальним громадянином, мати необхідні соціальні компетенції.
Підготовка таких фахівців вимагає в першу чергу фундаменталізації змісту навчання, забезпечення формування у фахівців інноваційного мислення. Фундаменталізація змісту навчання досягається розширенням і поглибленням міждисциплінарних знань фахівця, орієнтованих на вирішення проблемних ситуацій у науковій, проектувальній і підприємницькій діяльності; підвищенням рівня сформованості методів пізнавальної, професійної, комунікативної та аксіологічної діяльності; забезпеченням синтезу природничо-наукового і гуманітарного знання і переходом до комплексних критеріїв продуктивності, ефективності і якості діяльності.
Необхідним елементом підготовки фахівців для інноваційної економіки є засвоєння наукових основ трансферу технологій, методів системного проектування, стратегічного менеджменту і маркетингу підприємницької діяльності, оволодіння методами і засобами міжкультурної комунікації.
З урахуванням цього, освітньо-професійна програма магістерської підготовки має фахову, наукову та соціально-гуманітарну складові.
Фаховий компонент магістерської програми, який складає 54 кредити ECTS, або 45 % навчального часу, має забезпечити фахові (проектно-конструкторські та проектно-технологічні тощо) компетенції фахівця з певної спеціальності. Основою цієї складової є певна частина дисциплін циклу професійно-практичної підготовки навчального плану підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст». Відмінність фахової складової програми магістерської підготовки полягає в глибшій орієнтації на фундаментальні знання, у спрямованості на розвиток компетенцій створення високоефективного, конкурентоспроможного продукту. Відбір цих дисциплін здійснюється на підставі аналізу функціональних обов’язків магістра відповідної спеціальності. Навчальні програми фахових дисциплін мають бути доповнені у напрямку підвищення їх фундаментальності і наукового рівня, вони мають віддзеркалювати новітні досягнення відповідної наукової галузі для залучення магістрів до роботи з монографічною і періодичною науковою вітчизняною та іноземною літературою.
Науковий компонент магістерської програми, який складає 40 кредитів ECTS, або 33,3 % навчального часу, призначено для формування більш цілісного, поглибленого бачення професійної діяльності, цей компонент забезпечує широту та фундаментальність освіти, максимальну наближеність її до сучасного рівня наукових знань у відповідній галузі, формування компетенцій самостійного здійснення наукових досліджень та отримання нових знань.
Наукова складова має забезпечити:
– уміння вибирати необхідні методи дослідження, модифікувати існуючі та розробляти нові методи, виходячи із задач конкретного дослідження;
– уміння будувати математичні моделі систем і процесів;
– уміння використовувати сучасні комп’ютерні методи для реалізації і дослідження математичних моделей;
– знання та уміння застосовувати під час вирішення професійних задач сучасний математичний апарат оптимізації;
– знання та уміння застосовувати сучасні методи експериментальних досліджень у конкретній галузі знань, математичні методи планування експерименту та обробки його результатів;
– уміння обробляти отримані результати, аналізувати і осмислювати їх з урахуванням опублікованих матеріалів;
– певний досвід проведення патентних досліджень і оформлення заявочних матеріалів на об’єкти інтелектуальної власності;
– уміння подавати підсумки виконаної роботи у вигляді звітів, рефератів, наукових статей, доповідей і заявок на винаходи, корисні моделі тощо, які оформлені згідно з установленими вимогами із залученням сучасних засобів редагування і друку.
Наукова складова магістерської програми містить загальну фундаментальну наукову підготовку (забезпечує формування системних компетенцій), фундаментальну наукову підготовку зі спеціальності та теми наукових досліджень (забезпечує формування інструментальних компетенцій), наукову практику, а також проведення наукових досліджень і підготовку магістерської дипломної роботи у формі магістерської дисертації.
Формування системних компетенцій із більшості спеціальностей може бути забезпечено такими навчальними дисциплінами: основи наукових досліджень, математичне моделювання систем і процесів, математичні методи оптимізації, основи патентознавства тощо.
Формування інструментальних компетенцій зі спеціальності та теми наукових досліджень забезпечується, по-перше, загальними для певної спеціальності фундаментальними навчальними дисциплінами, які визначаються випусковою кафедрою і включаються до навчального плану магістерської підготовки зі спеціальності, по-друге, з дисциплін, які вибираються студентом за рекомендацією наукового керівника (згідно з напрямом досліджень і темою дипломної роботи) і включається до індивідуального навчального плану магістранта.
Науково-дослідна складова магістерських програм (наукові дослідження та практика) має бути пов’язана з науковою проблематикою кафедри (базового НДІ) та спрямована на формування компетенцій проведення наукових досліджень у конкретній галузі знань.
Соціально-гуманітарна складова магістерської програми (загальним обсягом 14 кр. ECTS) містить три загальноуніверситетські навчальні дисципліни: іноземна мова професійного спрямування, філософські проблеми наукового пізнання та педагогіка вищої школи (включаючи педагогічну практику).
У результаті засвоєння соціально-гуманітарних дисциплін магістр повинен:
– мати уявлення про сутність і особливості філософських проблем наукового пізнання;
– знати основні методологічні принципи наукової діяльності та вміти використовувати їх у творчій роботі;
– знати основи організації вищої освіти і методику проведення різних видів занять;
– мати компетенції з аналізу методів і вибору ефективних методів та засобів навчання; реалізації освітніх програм відповідно до державних стандартів вищої освіти; розробки та проведення всіх видів занять і контрольних заходів у вищому навчальному закладі;
– мати компетенції ділового професійного спілкування іноземною мовою і перекладу спеціальної літератури.
Магістерська програма має передбачати певні навчальні дисципліни за вільним вибором студента (12 кр. ECTS). Як правило, це можуть бути дисципліни пов’язані з тематикою наукових досліджень або з менеджменту (управління інноваційними проектами, управління бізнес-проектами, стратегічний менеджмент, маркетинг інновацій) та практичної психології (інженерна психологія, ергономіка, дизайн, ділові стосунки, конфліктологія) тощо.
Наближення університетської освіти в Україні до європейського рівня вимагає перегляду співвідношення між нормативними та вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх. У магістратурі , в межах спеціальності, пропонується відвести на вивчення нормативних дисциплін 60 % загального навантаження студента, а на вибіркові, що визначають спеціалізацію – 40 %.
3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ
Якість магістерської підготовки залежить від двох основних чинників – рівня наукового потенціалу випускової кафедри та якісного відбору до магістратури найбільш підготовлених студентів.
Загальне керівництво науковим змістом і нормативною частиною магістерської програми (спеціальності) має здійснювати доктор наук (професор). Один доктор наук (професор) може здійснювати керівництво не більш, ніж двома магістерськими програмами. За рішенням Вченої ради університету керівництво магістерськими програмами може здійснюватися й кандидатами наук, що мають вчене звання доцента та право на керівництво аспірантами. Керівники магістерських програм повинні мати аспірантів, що захистилися за останні п’ять років.
Реалізація програми підготовки магістрів має забезпечуватися педагогічними кадрами, що мають, як правило, базову освіту й систематично займаються науковою та науково-методичною діяльністю. Не менш 10 % викладачів, що забезпечують навчальний процес у магістратурі, мають бути докторами наук, професорами та не менш ніж 70 % – кандидатами наук, доцентами.
Безпосереднє керівництво студентами-магістрантами здійснюється науковими керівниками, що мають вчений ступінь або вчене звання.
Наукові керівники студентів-магістрантів повинні вести фундаментальні й пошукові дослідження з тематики магістерських програм, повинні мати опубліковані наукові статті в провідних вітчизняних і закордонних журналах, працях національних і міжнародних конференцій і симпозіумів.
Освітня діяльність наукових керівників студентів-магістрантів має підкріплюватися виданням підручників (навчальних посібників), підготовлених колективом викладачів, що здійснюють навчальний процес з відповідної програми, а також викладанням основних і спеціальних курсів з відповідної магістерської програми.
При розрахунках фондів заробітної плати науково-педагогічних працівників кафедр відповідно до методики приведеного контингенту студенти, які навчаються за програмами магістерської підготовки, враховуються з коефіцієнтом 1,25.
Рівень інформаційного забезпечення навчального процесу (у тому числі фахові й реферативні журнали, наукова література, інформаційні бази й доступні мережеві джерела інформації) має відповідати вимогам підготовки висококваліфікованих дослідників і викладачів.
Випускова кафедра, що реалізує певну програму підготовки магістра, повинна мати матеріально-технічну базу, що забезпечує проведення всіх видів лабораторних, практичних занять, науково-дослідної роботи студентів, передбачених навчальним планом і тематикою магістерських робіт.
Для забезпечення конкурсного відбору до магістратури найкращих студентів проводяться вступні випробування та враховуються індивідуальні інтегральні рейтинги студентів ( ), що віддзеркалюють як академічну успішність кожного студента, так і його творчі здобутки.
Для стимулювання творчої активності студентів, надання можливості підвищення індивідуальних інтегральних рейтингів факультети (інститути) мають організовувати предметні олімпіади, студентські наукові семінари та конференції, факультетські конкурси бакалаврських дипломних робіт з напряму тощо.
4. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ У МАГІСТРАТУРІ
Залежно від необхідного обсягу програми підготовки (кількості кредитів ECTS) та нормативного терміну навчання пропонуються такі графіки навчального процесу. У дворічній магістратурі (термін навчання – 1 рік та 10 місяців, обсяг програми складає 120 кр. ECTS) використовується семестровий графік навчального процесу (табл. 1).
Таблиця 1. Графік навчального процесу магістратури
(термін навчання 1 рік 10 місяців)
(термін навчання 1 рік 10 місяців)
|
Тижні
|
1-18
|
19
|
20
|
21
|
22
|
23-42
|
43
|
44
|
45-52
|
Т
|
Е
|
Н
|
Д
|
К
|
ECTS
|
|
5 курс
|
Т
|
Е
|
Е
|
К
|
К
|
Т
|
Е
|
Е
|
К
|
38
|
4
|
–
|
–
|
10
|
63 кр.
|
|
Тижні
|
1-18
|
19
|
20
|
21
|
22
|
23-26
|
27-41
|
42-43
|
Т
|
Е
|
Н
|
Д
|
К
|
ECTS
|
|
|
6 курс
|
Т[1]
|
Е
|
Е
|
К
|
К
|
Н
|
Д
|
ДА
|
18
|
2
|
4
|
14
|
2
|
57 кр.
|
|
Умовні позначення:
Т – теоретичне навчання; Н – науково-дослідна практика; Д – виконання дипломної роботи; Е – екзаменаційна сесія; ДА – державна атестація; К – канікули.
Графік навчального процесу магістратури з терміном навчання 1 рік та 6 місяців (90 кр. ECTS) надано у табл. 2.
Таблиця 2. Графік навчального процесу магістратури
(термін навчання 1 рік 6 місяців)
(термін навчання 1 рік 6 місяців)
|
Тижні
|
1-18
|
19
|
20
|
21
|
22
|
23-41
|
42
|
43
|
44-52
|
Т
|
Е
|
Н
|
Д
|
К
|
ECTS
|
|
5 курс
|
Т
|
Е
|
Е
|
К
|
К
|
Т1
|
Е
|
Е
|
К
|
37
|
4
|
–
|
–
|
11
|
61,5 кр.
|
|
Тижні
|
1-4
|
5-19
|
20-21
|
Т
|
Е
|
Н
|
Д
|
К
|
ECTS
|
||||||
|
6 курс
|
Н
|
Д
|
ДА
|
–
|
–
|
4
|
15
|
–
|
28,5 кр.
|
||||||
У магістратурі з терміном навчання 10 місяців (60 кр. ECTS) оптимальним є триместровий графік навчального процесу (табл. 3), хоча може бути реалізований і семестровий графік.
Таблиця 3. Графік навчального процесу магістратури
(термін навчання 10 місяців)
(термін навчання 10 місяців)
|
Тижні
|
1-13
|
14
|
15
|
16-28
|
29
|
30
|
31-32
|
33-42
|
43
|
Т
|
Е
|
Н
|
Д
|
К
|
ECTS
|
|
5 курс
|
Т
|
Е
|
К
|
Т1
|
Е
|
К
|
Н
|
Д
|
ДА
|
26
|
2
|
2
|
10
|
2
|
60
|
Навчання за магістерською програмою проводиться під керівництвом наукового керівника відповідно до індивідуального плану студента-магістранта і спирається на активну самостійну роботу. З метою оптимізації педагогічного навантаження на аудиторні заняття повинно плануватися 50 % навчального часу навчальних дисциплін загально-фундамен-тальної наукової підготовки та і соціально-гуманітарних дисциплін. З фундаментальних дисциплін спеціальності та фахових дисциплін магістерської підготовки – 1/3 навчального часу. Дисципліни індивідуального вибору за темою досліджень повинні самостійно засвоюватися магістрантом під керівництвом наукового керівника.
Основними формами навчальної роботи в магістратурі є:
– оглядові, проблемні лекції;
– індивідуальні навчальні заняття;
– науково-навчальні семінари з окремих тем, розділів навчальних дисциплін і досліджень, що проводяться магістрами;
– самостійна робота, у тому числі проведення досліджень за затвердженою темою і підготовка магістерської дисертації.
Формами звітності магістрів про виконання навчального плану є:
– складання екзаменів і заліків;
– доповіді на науково-навчальних семінарах;
– підготовка і захист рефератів, звітів про виконані наукові дослідження;
– підготовка і захист магістерської дисертації.
Важливою складовою магістерської програми є практики – педагогічна і наукова.
Педагогічна практика студентів має на меті надбання початкових компетенцій проведення навчальних занять. Практика проводиться під керівництвом наукового керівника магістранта, як правило, на випускових кафедрах.
Під час педагогічної практики студент має
ознайомитися з:
– зі змістом галузевого стандарту та робочим навчальним планом зі спеціальності;
– навчально-методичним, програмним і лабораторним забезпеченням рекомендованих фахових дисциплін навчального плану;
підготовити та провести:
– практичні (лабораторні) заняття (два-три) зі студентами з певних тем фахових навчальних дисциплін;
– пробну лекцію у студентській аудиторії під контролем викладача з теми, пов’язаної з науково-дослідною роботою магістранта.
Науково-дослідна практика має на меті систематизацію, розширення і закріплення професійних знань, формування у студентів початкових компетенцій ведення самостійної наукової роботи, дослідження та експериментування.
Під час науково-дослідної практики студент має
засвоїти:
– методи дослідження й проведення експериментальних робіт;
– правила експлуатації дослідницького устаткування;
– методи аналізу та обробки експериментальних даних;
– фізичні й математичні моделі процесів і явищ щодо досліджуваного об’єкта;
– інформаційні технології в наукових дослідженнях, програмні продукти щодо професійної сфери; принципи організації комп’ютерних мереж і телекомунікаційних систем;
– вимоги до оформлення науково-технічної документації та дипломної роботи;
виконати:
– теоретичне або експериментальне дослідження в рамках поставлених завдань, включаючи математичний (імітаційний) експеримент; аналіз імовірності отриманих результатів;
– порівняння результатів дослідження об’єкта розробки з вітчизняними і закордонними аналогами;
– аналіз наукової та практичної значущості проведених досліджень, а також техніко-економічної ефективності розробки.
Атестація за підсумками практики проводиться на підставі письмового звіту, оформленого відповідно до встановлених вимог, та відзиву керівника практики. За підсумками атестації виставляється диференційована оцінка
Керівники магістерських програм (спеціальностей) за поданням деканів факультетів (директорів інститутів) призначаються наказом ректора.
Деканом (директором), за поданням завідувача кафедри, науковими керівниками магістрів призначаються професори (доценти), які активно ведуть науково-дослідну роботу. За одним керівником закріплюється не більше 5 студентів-магістрантів одночасно. У разі виконання студентом теми досліджень на межі галузей наук допускається призначення, крім наукового керівника, одного чи більше консультантів.
Теми магістерських досліджень і магістерських дисертацій, список наукових керівників і консультантів обговорюються та затверджуються на засіданнях випускових кафедр.
Закріплення магістрантів за керівниками і затвердження тем наукових досліджень та магістерських дисертацій здійснюється рішенням Вченої ради факультету (інституту) до 1 листопада першого семестру навчання, щоб забезпечити цілеспрямоване формування індивідуального навчального плану магістранта і його конкретну роботу у дослідницькому напрямку з першого семестру навчання в магістратурі.
Теми магістерських дисертацій уточнюються до початку останнього семестру навчання (при річному терміну навчання – протягом другого триместру) і подаються кафедрами до навчального відділу університету для їх затвердження наказом ректора.
Науковий керівник магістранта:
– бере участь у відборі кандидатур до магістратури, рецензує їх наукові роботи;
– надає допомогу студентові у виборі теми наукових досліджень та формулюванні теми магістерської дисертації, складанні індивідуального навчального плану;
– контролює виконання графіка навчального процесу та навчального плану студентом;
– звітує кожного семестру на засіданні кафедри про виконання індивідуальних планів студентами-магістрантами;
– сприяє організації індивідуальних навчальних занять магістранта;
– аналізує і контролює організацію самостійної роботи магістранта;
– організує і керує науково-дослідною роботою магістранта;
– керує педагогічною та науковою практиками магістранта, готує відзив щодо якості виконання програми практики;
– розробляє завдання на магістерську дисертацію (див. «Положення про організацію дипломного проектування та державну атестацію студентів НТУУ «КПІ», п.2.7) та керує її підготовкою;
– сприяє підвищенню загальної культури магістранта;
– сприяє вирішенню соціально-побутових проблем магістранта та його працевлаштуванню після закінчення навчання;
– дає відзив на магістерську дисертацію з характеристикою професійних та індивідуальних якостей (аналітичних, дослідницьких, світоглядних та ін.) магістра (див. «Положення про організацію дипломного проектування та державну атестацію студентів НТУУ «КПІ», форма 5);
– з урахуванням наукових (творчих) здобутків ініціює надання магістрантові рекомендацій Вченої ради факультету (інституту) або/та ДЕК на навчання в аспірантурі.
Індивідуальний план роботи студента-магістранта за участю наукового керівника магістранта й наукового керівника магістерської програми розробляється на кожний навчальний рік на підставі відповідного робочого навчального плану спеціальності з урахуванням теми наукових досліджень та побажань магістранта. В індивідуальному навчальному плані магістранта може бути передбачено підготовку та складання кандидатських екзаменів з філософії та іноземної мови.
Індивідуальний навчальний план магістранта затверджується завідувачем кафедри не пізніше 1 листопада на перший рік навчання та до 15 вересня на другий рік навчання. Індивідуальні навчальні плани магістрантів складаються у 2-х примірниках, перший зберігається на випусковій кафедрі, а другий – у студента.
Університет створює умови для виконання студентом, який навчається за програмою «магістр», індивідуального плану в повному обсязі, а саме:
– надає студентам можливість публікації наукових (науково-методичних) статей у збірниках;
– сприяє виданню кращих магістерських робіт як наукових монографій, науково-методичних і навчальних посібників;
– надає студентам для користування навчальні приміщення, наукові фонди бібліотеки, наукове обладнання та устаткування;
– забезпечує доступ до інформаційних мереж, у тому числі й до мережі Інтернет;
– сприяє участі студентів у наукових і методичних конференціях;
– організує для студентів проведення курсів, за вибором з проблемних питань, за участю провідних вчених;
– організує підготовку магістрантів, за рекомендаціями випускових кафедр, до складання кандидатських екзаменів з філософії та іноземної мови;
– організує щорічно конкурс на кращу магістерську дипломну роботу та створює умови для висвітлення у засобах масової інформації відомостей про результати конкурсу.
5. ПРИЙОМ ДО МАГІСТРАТУРИ
Максимальна кількість магістрантів, які можуть бути прийняті за спеціальностями певної випускової кафедри, визначається розміром «квоти» на магістерську підготовку (див. розділ 3 Положення). При цьому слід брати до уваги можливості реального працевлаштування випускників-магістрів, зокрема, передбачувану кількість місць в аспірантурі кафедри, вакансій асистентських посад, наявність заявок на магістрів від академічних інститутів та інших потенційних замовників.
Право на навчання за програмою магістерської підготовки мають особи з вищою освітою, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра або спеціаліста відповідного напряму підготовки (спеціальності).
Умовою участі абітурієнта у конкурсі на магістерську підготовку за держзамовленням є значення його нормованого інтегрального рейтингу не менш ніж 0,9. Інтегральні рейтинги студентів обчислюються згідно з «Положенням про кредитно-модульну організацію навчального процесу в НТУУ «КПІ» (2006 р.).
За магістерськими спеціальностями «Якість, стандартизація та сертифікація», «Інтелектуальна власність», «Проектний менеджмент», «Управління навчальним закладом» та «Педагогіка вищої школи», що входять до розділу Специфічні категорії «Переліку спеціальностей», магістерська підготовка може проводитися на основі кваліфікації бакалавра або магістра (спеціаліста) будь якої спеціальності (напряму).
Прийом до магістратури проводиться відповідно до «Правил прийому», які щорічно затверджуються ректором університету.
Для проведення конкурсу та вступних випробувань на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів наказом ректора на факультетах (інститутах) створюються атестаційні комісії та підкомісії з відповідних спеціальностей, які входять до складу приймальної комісії університету. Головою комісії є декан (директор інституту), головами підкомісій (за спеціальностями) призначаються завідувачі відповідних випускових кафедр, а членами комісій – провідні професори (доценти) кафедри, викладачі кафедр іноземних мов та куратори навчальних груп.
У терміни, визначені для подання документів, особа подає до атестаційної комісії відповідного факультету (інституту) заяву на ім’я ректора НТУУ «КПІ», у якій вказує спеціальність, форму навчання та джерела фінансування, документи, що зазначені у «Правилах прийому», а також оригінали документів, які підтверджують творчі фахові досягнення (статті, тези доповідей, патенти тощо).
Атестаційні комісії факультетів (інститутів):
– визначають інтегральні рейтинги абітурієнтів, які враховують оцінки із додатку до диплома бакалавра та творчі фахові досягнення згідно з «Положенням про кредитно-модульну організацію навчального процесу в НТУУ «КПІ»;
– визначають фахову навчальну дисципліну, з якої будуть проведені вступні випробування (фахові навчальні дисципліни при проведенні комплексного випробування);
– затверджують програми та контрольні завдання з фахових вступних випробувань та з іноземної мови;
– проводять вступні випробування з фахової дисципліни (комплексне фахове випробування) та з іноземної мови;
– розраховують вступні рейтинги абітурієнтів як суму нормованих інтегральних рейтингів та нормованих екзаменаційних оцінок.
Конкурсний відбір здійснюється атестаційною комісією на підставі вступних рейтингів абітурієнтів.
Результати конкурсного відбору атестаційні комісії подають до приймальній комісії університету.
Апеляції щодо конкурсного відбору на навчання за освітньо-професійними програмами спеціалістів та магістрів подаються до приймальної комісії університету.
На підставі результатів конкурсного відбору приймальна комісія університету готує наказ ректора про зарахування студентів на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів та подає його до студентського відділу кадрів.
Підсумкова державна атестація фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» проводиться у вигляді захисту дипломної роботи у формі магістерської дисертації, за певними спеціальностями, згідно з вимогами ОКХ, додатково може бути державний екзамен.
Вимоги щодо організації та проведення державної атестації випускників викладені у «Положенні про організацію дипломного проектування та державну атестацію студентів НТУУ «КПІ»,2006 р.
Магістерська дисертація подається до захисту із двома зовнішніми рецензіями фахівців за даною спеціальністю. Вимоги до рецензій встановлені у «Положенні про організацію дипломного проектування та державну атестацію студентів НТУУ «КПІ».
Виконання магістерської дисертації є заключним етапом магістерської підготовки і має на меті:
– систематизацію, закріплення і поглиблення набутих теоретичних знань і формування умінь застосування цих знань під час вирішення конкретних наукових та прикладних завдань;
– розвиток компетенцій самостійної науково-дослідної роботи й оволодіння методикою теоретичних, експериментальних і науково-практичних досліджень;
– набуття компетенцій систематизації отриманих результатів досліджень, формулювання нових висновків і положень, набуття досвіду їх прилюдного захисту.
Магістерська дисертація є найважливішим підсумком магістерської підготовки, у зв’язку з чим зміст роботи і рівень її захисту враховуються як один з основних критеріїв при оцінці якості реалізації відповідної освітньо-професійної програми. За результатами виконання магістерської дисертації має бути не менше двох публікацій (одна у фахових виданнях).
Оформлення магістерської дисертації має відповідати вимогам до звітів про НДР (ДСТУ 3008–95. Державний стандарт України. Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення).
Ілюстративний матеріал для захисту дипломної роботи може бути виконаний у вигляді плакатів, креслень і подаватися за допомогою оверхедів (світлопроекторів) та комп’ютерних засобів.
Зміст ілюстративного матеріалу має з достатньою повнотою відображати основні положення, які виносяться на захист.
Зміст ілюстративного матеріалу має з достатньою повнотою відображати основні положення, які виносяться на захист.
Конкретні вимоги до змісту, структури та обсягу магістерських дипломних робіт з окремих спеціальностей визначаються методичними вказівками, що розробляються відповідними випусковими кафедрами.